Наше минуле – це слава і гордість. Ним ми повинні пишатися, знати, берегти і передати нащадкам. Історія – це те, що треба пам’ятати, теперішнє, яке маємо творити і майбутнє, котре мусимо по собі залишити. Саме в такому дусі ми зобов’язані виховати наступні покоління. Дітям потрібно збагатити себе знаннями про нашу державу, а також про свій рідний край, який багатий не тільки історією, але й своїми чудовими краєвидами, милозвучною піснею і краянами зі щирою душею та відкритим серцем.

З метою всебічного розвитку і збагачення наших вихованців, у листопаді 2012 року учні ІІІ-А та ІІІ-Б класів Заставнівської гімназії побували на екскурсії в с. Чортория Кіцманського району.

Під час екскурсії діти мали змогу відвідати музей природи рідного краю. Побували в Мистецько-меморіальному музеї-садибі Івана Миколайчука. За музеєм доглядає старша сестра Івана Миколайчука Фрозина Грицюк. Вона радо показувала всім присутнім родинні фотографії, знайомила учнів із невідомими фактами життя свого брата. 

Затамувавши подих, слухали історію про знайомство Івана з відомим американським астронавтом Армстронгом та французьким актором Бельмондо. Не залишила байдужими і дитяча колиска, в якій колись спав митець.

Після відвідання музею пані Фрозина показала дорогу до лебединих озер. У рік смерті Івана Миколайчука сюди взимку вперше прилетіли лебеді. Місцеві жителі казали, що то душа Івана повернулась додому. З кожним роком граційних птахів прилітає все більше і більше. Нещодавно утворили природний заказник, а озеро стали йменувати Івановим. Вода в ньому не замерзає, а з дна б’ють гарячі джерела.

Наступним пунктом згідно екскурсійного маршруту була Аннина гора в с. Вашківці. На ній височить Свято-Аннинський жіночий монастир.  Діти з трепетом в серці піднімались вгору. Вони на колінах йшли до монастиря. І кожен ніс в душі щось своє, молитву до Бога, щире прохання. І цю піднесеність їхніх душ виражали їхні обличчя, які були по-дорослому серйозними. Дітям важливо пам’ятати про Бога, про духовні і моральні цінності. А нашим обов’язком є те, щоб допомогти їм побачити і повірити, зберегти в їхніх душах ті риси, які завжди були притаманні нашим землякам і взагалі українцям. Тому ми й не могли обминути увагою монастир.

Учні були дуже задоволені цією поїздкою. Вони отримали не тільки гарні враження, а й користь, адже екскурсії  розширюють кругозір учнів, розвивають спо­стережливість, уміння бачити те, що раніше відбувалося поза їх увагою, виробляють практичні навички і вміння.

Ми й надалі будемо докладати всіх зусиль для розвитку наших учнів.