Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Там багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами. Чорне вороння зграями ширяло над селами, заціпенілими в тяжкому смертельному сні у 1932 - 1933 роках. Щороку Україна прихиляє коліна перед мільйонами жертв Голодомору 1932-1933 років, перед тими страждальцями, могили яких розкидані по садках, балках, дворах, узбіччях доріг та на цвинтарях, де насипані великі могили або колективні.

З метою вшанування пам’яті жертв голодомору в Україні 27 листопада у Заставнівській гімназії відбулася лінійка-реквієм, присвячена Дню пам′яті жертв трагічної події в історії України. Ведучі – Дрига Іван та Грушецька Діана нагадали присутнім про штучно створені умови голоду в селах.Пам’яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, пам’яті українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі після найбільшої трагедії ХХ століття ведучі заходу приурочили хвилину мовчання. В шкільній бібліотеці функціонує виставка літератури, яка відображає події на Україні в часи Голодомору.

Хай цей день увійде в нашісерця тихою молитвою, очистить нашідушівід зла і недобрихпомислів.

Не звільняється пам’ять,

Відлунює знову роками.

Я зітхну… Запалю обгорілу свічу.

Помічаю: не замки-твердині,

Не храми –

Скам’янілий чорнозем –

Потріскані стіни плачу.

Піднялись, озиваються

В десятиліттях

З далини, аж немов

З кам’яної гори

Надійшли.

Придивляюсь: «Вкраїна,

двадцяте століття»

І не рік, а криваве клеймо:

«Тридцять три»